Приповісток 29

1Коли чоловіка картають, а він все таки тугошийий, то й буде розбитий, й не буде йому лїку.

2Як много праведних, — люде веселяться; як запанують же ледачі, тодї народ стогне.

3Хто любить мудрість, той отцеві втїха, хто ж з блудницями живе, той майно марнує.

4Правосуд царя скріпляє країну, хто ж бажає подарунків, — пустошить її.

5Хто леститься другу свому, стелить сїтї під ноги йому.

6В грісї в ледачого — сїть про його, а праведний — все веселий і радуєсь.

7Праведний щиро вникає у справу бідних, безбожний не розбірає справи.

8Люде розворотні ворохоблять місто, мудрі ж неспокій втихомиряють.

9Як мудрий із дурним заведе рахубу, то, чи гнїваєсь, чи сьміється, — не має спокою.

10Безвинного не люблять душогубцї, а праведні журяться про життє його.

11Дурний усю свою досаду виливає, а мудрий здержує її.

12Як любо панові слухати неправди, то й всї слуги в його ледачі.

13І бідні й деруни помішані з собою, та обох їх очам дає Господь сьвітло.

14Коли вбогих царь по правдї судить, то престол його на все утвердиться.

15Лоза й огроза — вони дають мудрість; та син, лишений на волю, соромить матїр.

16Як множаться безбожні люде, множиться й беззаконність, та праведні побачять їх погибель.

17Карай твого сина, а дасть спокій тобі, й принесе радість серцю твойму.

18Як нїкому, (Божу) обявляти правду, ійде народ в розтеч; щаслив лиш той, хто додержує закону.

19Словами годї раба навчити; хоч він їх і чує, та що ж не слухає.

20Чи бачив ти чоловіка, прудкого до мови? — на дурного більш надїї анїж на його.

21Коли слуга з малку в розкошах зростає, схоче він опісля зробитись сином.

22Чоловік гнївливий розводить сварку, та й палкий не трохи грішить.

23Гординя веде чоловіка в погорду, а покірний духом наживає честї.

24Хто з злодїєм дїливсь, ненавидить свою душу; він чує закляттє, та не виявляє.

25Хто боїться людей, той в біду попаде; хто ж боїться Господа, буде безпечен.

26Многі шукають ласки в володарів (земних), та долею людською — володїє Господь.

27Гидота праведним — чоловік ледачий, безбожнику ж гидота — хто ходить правою дорогою.