Приповісток 19

1Убогий в своїй невинностї лучший, анїж багач із ложними устами, а до того дурний.

2Не добре душі без знання, й хто поквапний ногами, спіткнеться.

3Безумність чоловіка скривляє дорогу його, та ще й на Господа він серцем нарікає.

4Багацтво друзїв много прихиляє, а бідного й один покидає.

5Ложний сьвідок не уйде кари, й хто сплетає лжу, рятунку не знайде.

6Багацько тих, що, знай, шукають ласки в значних, і кожен друг тому, хто дає гостинцї.

7Убогого ненавидять і брати його, а надто кидають його (богаті) друзї; біжить за ними, щоб поговорити, та й те надармо.

8Хто розуму здобуває, любить свою душу; хто розважливий — находить добро.

9Ложний сьвідок покаран буде, й хто брехню сплїтав — погибне.

10Не личять дурневі роскоші, а ще меньше слузї — старшованнє над князями.

11Розвага чинить чоловіка повільним до гнїву, й слава для його — вирозумілість на проступки.

12Царський гнїв — як би рик лева, а його ласкавість — мов роса на зелень.

13Дурний син — гризота отцеві, а сварлива жінка — мов вода крізь кришу текуча.

14І дом і майно — спадщина по родителях, а розумная жона — від Господа.

15Лїнь наводить сонливість, і недбала душа терпіти ме голод.

16Хто заповідь певнить, береже свою душу, кому ж байдужні путї його, той погибне.

17Хто чинить добро вбогому, той Богу позичає, і він нагородить йому добродїйство його.

18Карай твого сина, покіль є надїя, й не трівожся криком його.

19Гнївливий нехай прийме кару, бо як пощадиш його, то доведеться тобі ще не раз карати його.

20Слухай поради, й приймай докори, щоб через те опісля статись тобі мудрим.

21Багацько задумів у серцї чоловіка, та станеться те, що призначив Господь.

22Радість чоловікові, що любить добро чинити, а вбогий чоловік лучший, як льживий.

23Господень страх веде до жизнї, й хто має його, все буде довольний, та й зло не досягне його.

24Лїнивий спускає руку свою по чашу, та тяжко йому донести її до рота.

25Скараєш зрадливого, то й неук стане осторожним; скартаєш розумного — він ще порозумнїє.

26Хто батька нехтує й матїр проганяє, — той син ледачий й безчесний.

27Не слухай, мій сину, підшептів, доводячих до відвернення від слів розумних.

28Лукавий сьвідок глузує з суду; уста беззаконних пожирають неправду.

29На зрадливих готові суди, а на тїло безумних — удари.