Приповісток 15

1Відказ лагідний гнїв палкий гасить, а зневажливе слово розбуджує лютість.

2Язик мудрих подає добрі відомостї, а уста безумних мелють лиш дурницї.

3Господнї очі скрізь по сьвіту позирають, і доброго й лихого вони вбачають.

4Лагідний язик — се дерево жизнї, а необузданий — пригноблює духа.

5Дурний нехтує отецьку науку, хто ж вважає на докір, — добрий розум має.

6В дому в праведного — достаток добра, а в доходах безбожного — самий хиба розстрій.

7Уста мудрих ширять знаннє, та не так серце безумних.

8Жертва безбожних — гидота Господеві, молитва ж праведних угодна йому.

9Противна Господу безбожного дорога; хто ж ходить дорогою правди — сей йому любий.

10Страшенна кара тим, хто праву путь покине; й хто ненавидить докір, — погибне.

11І преисподня й ад явні Господеві, а надто — серця синів людських.

12Не любить ледарь тих, хто його картає, та до мудрих він також не пійде.

13Веселе серце чинить і лице веселим, а як туга в серцї, то і душа ниє.

14Розумне серце шукає знання, уста ж безумних дурницями живуть.

15В нещасного всї днї сумнії, у кого ж серце веселе, тому що дня гостина.

16У страсї Божому й мале далеко лучше, анїж скарби великі в тревозї.

17Смачнїйша мисочка капусти, да з любови, анїж з приправою ненавистї теля товсте.

18Палкий чоловік доводить до сварки, а лагідний втихомиряє незгоду.

19Лїнивого дорога — мов тернєм встелена, дорога же праведних — гладка.

20Розумний син отця свого возвеселяє, дурний же чоловік і матїрю помітає.

21Дурницї — радощі безумному, а чоловік розумний ступає правою дорогою.

22Без поради розпочате дїло розбиваєсь, як же порадників доволї, воно остоїться.

23Радість чоловікові — (розумний) відказ із уст його; слово в час сказане — яке воно любе!

24Путь життя мудрого веде вгору, щоб відбитись йому від пропастї в низу.

25Дім надутих розвалить Господь, а межу вдовину утвердить.

26Гидота Господу задуми ледачих, слова же невинних любі йому.

27Зруйнує дом свій, хто любить підкупство, а жити ме, хто ненавидить гостинцї.

28Обдумує відказ праведного серце, уста же безбожників вимітують зло.

29Далекий Господь од безбожних, молитву ж праведних він слухає.

30Ясний погляд веселить серце; приятна новина тучить навіть костї.

31Ухо, уважне до науки жизнї, пробуває між мудрими.

32Хто відкидає упомин, — не дбає про свою душу; хто ж уважний на докір, — набуває розуму.

33Страх Господень навчає мудростї, й славу випереджує покора.