Біблійні вірші про Характер і мова

Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся, не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого; не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою; все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.

Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.

Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам.

Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю. Се перва й велика заповідь. Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.

Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і молїть ся за тих, що обижають вас і гонять вас;

Кожен (давай), яко ж постановляє в серцї, не з жалю або з примусу; веселого бо дателя любить Бог.

Перш усього ж майте один до одного щиру любов, бо любов покриває множество гріхів.

Любов нїколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.

Дїточки мої, не любім словом, анї язиком, а дїлом і правдою.

А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.

і ходїть у любові, яко ж і Христос улюбив нас і оддав себе за нас на жертву і на посьвят Богу, у солодкі пахощі.

Над усїм же сим любов, котра єсть союз звершення,

Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе.

Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.

Ви бо, браттє, покликані на волю; тільки щоб воля ваша не була причиною (до гріха) тїлу; а любовю служіть один одному.

Тихість вашу нехай зрозуміють усї люде. Господь близько.

Смирітесь перед Господом, то й підійме вас.

Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте.

Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою;

Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.

Смиріть ся ж під сильну руку Божу, щоб піднїс вас угору свого часу;

Саме так, молодші, коріть ся старшим; усї ж, один одному корячись, смирностю підпережіть ся; бо „Бог гордим противить ся, смирним же дає благодать.‟

Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,

Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю.

Хто ходить у правотї, ходить у безпецї; хто ж скривлює стежки, заслужить кару.

Гидота в Господа уста, що лож сплїтають, хто ж правду говорить, йому благоугоден.

Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога.

Утїкайте від перелюбу. Усякий гріх, що робить чоловік, осторонь тїла; хто ж робить перелюб, проти свого тїла грішить.

бо написано: „Будьте сьвяті, бо я сьвят.‟

Бо Господь Бог — сонце й щит; Господь дасть ласку і славу, та й не уйме добра тим, що жиють в чистотї.

Хто вийде на гору Господню, і хто буде стояти на сьвятому місцї його? Ті, в кого безвинні руки і чисте серце, хто душею не пуститься на лукавство, і не присягне криво.

щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сияєте як сьвітила в сьвітї,

Слово ж ваше нехай буде: так, так; нї, нї; бо що більш над се, те від лихого.

Треба ж епископу бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, цїломудрим, чесним, гостинним, навчаючим,

Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної,

Оце ж, чи то їсте, чи пєте, чи що инше робите, все на славу Божу робіть.

Так само й язик — малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить!

Зрадливий чоловік сїє незгоду, а доносчик і приятелїв розводить.

Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим.

Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує.

а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос,

Благословляйте тих, хто гонить вас; благословляйте, а не кленїть.

Усе робіть без нарекання і розбирання,

Слово ваше нехай буде завсїди ласкаве, приправлене сіллю, щоб знали ви, як кожному відказувати.

Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.

Смерть і життє — в руцї язика, й хто любить його, їсти ме плоди його.

Хто стереже уста свої й язик свій, той од біди життє охороняє.

Відказ лагідний гнїв палкий гасить, а зневажливе слово розбуджує лютість.