Біблійні вірші про Любов і співчуття
Любов — найбільша заповідь і знак кожного, хто йде за Ісусом. Як Бог полюбив нас, так і ми любімо одне одного: любов довготерпить, любов милосердствує і поспішає до співчуття. Ці вірші формують серце, що любить, як любить Христос.
Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся, не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого; не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою; все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.
Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.
Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам.
Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю. Се перва й велика заповідь. Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і молїть ся за тих, що обижають вас і гонять вас;
Кожен (давай), яко ж постановляє в серцї, не з жалю або з примусу; веселого бо дателя любить Бог.
Перш усього ж майте один до одного щиру любов, бо любов покриває множество гріхів.
Любов нїколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.
А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.
і ходїть у любові, яко ж і Христос улюбив нас і оддав себе за нас на жертву і на посьвят Богу, у солодкі пахощі.