Римлян 10

1Браттє, бажаннє мого серця і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасеннє.

2Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму.

3Не розуміючи бо праведностї Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведностї Божій не корили ся.

4Кінець бо закону — Христос, на праведність кожному віруючому.

5Мойсей пише про праведність, що від закону: що которий чоловік робити ме се, жити ме ним.

6А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серцї твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу;)

7або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.)

8А що ж глаголе (писаннє)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо;

9щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся.

10Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаєть ся на спасеннє.

11Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся.

12Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усїх, богатий для всїх, хто призиває Його.

13Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.

14Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого?

15А як же проповідати муть, коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?

16Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому?

17Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже.

18Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули? Нї, по всїй землї бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх.

19І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам зависти через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам.

20Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене.

21До Ізраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперечних.