2 Самуїлова 22

1І засьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:

2Господь — скеля моя у тїснотї моїй, захищає — рятує.

3Він мій Бог і затула моя, й до його втекаю я в нуждї. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений замок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили.

4Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре.

5Смерть, як води, мене обняла, зло на мене реве бурчаками.

6Ланцюги свої пекло на мене кує, й тенета готує.

7І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє.

8Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним.

9Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.

10Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його;

11Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі.

12Обгорнувся-закутавсь у шату — у тьму водяну, в чорну хмару.

13Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий;

14Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий.

15Метнув стрільми й роспудив їх різно; блиснув блискавками й злякались.

16І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного.

17І простїг він з високого неба правицю, й мене з вод великих

18Із неситої злостї, з пучини, з безоднї ворожої витяг.

19Вони встали на мене в недолї, Господь же менї дав підмогу,

20На простір мене вивів з тїсноти й вирвав із рук беззаконних.

21І воздав менї Бог по моїй щирій правдї всї блага на сьвітї, наградив він мене за мої чисті руки своїм воздаяннєм.

22Бо путями Господнїми твердо ходив я, цураючись кривди; не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова.

23Всї закони Господнї перед віччу в мене стоять що години. Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати.

24Непорочен і чист перед ним був устами я й серцем. Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся.

25І воздав Господь Бог за мою щиру правду менї воздаяннєм, за мої чисті руки перед віччу в його, обмислив прещедро.

26З преподобним єси в милосердю його преподобен і сам ти. І правдивого в правдї своїй ублажаєш земними благами.

27З чистим серцем ти чист, і показуєш правду йому без утайки, а з олживим, зрадливим, лукавим, його ж робом ходиш і робиш.

28Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годинї й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько до долу.

29Ти, мій Боже, у мене за сьвітло, ти сьвітиш менї й у темнотї, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного.

30Я з тобою воюю, з тобою звойовую військо хоробре, і з тобою на тверджі потужні, на мури злїзаю високі.

31Бог! у його дорога без хиби права, слово чисте у його; щит спасенний він тим, хто надїю в йому одному покладає;

32Бо хто Бог, опріч Господа, Бога одного, і хто нам защита, опріч його сьвятого, єдиного Бога справдешнього в сьвітї?

33Він мене підперезує силою й путь менї рівно рівняє,

34Робить ноги бистрими, як в оленя, й гори знижає високі;

35Робить з рук моїх він самосїка-меча, з пліч — мідяного лука.

36І щитом закриває спасенним, і милостю пишно величить.

37І ступнї розширяє мої, й нога не спіткнеться у мене.

38Я вганяю за ворогом прудко, хапаю, не дам улизнути,

39І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали.

40Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою,

41Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю.

42І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до них не озветься.

43Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі.

44Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту слїпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх.

45Люди — народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають.

46Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземцї по тверджених замках високих.

47Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна,

48Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене,

49Що вхопив мене з рук в супостат і підняв мене в гору, і від зрадника з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу!

50Тим я, Господи, буду в язицїх невірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнїх піснях восьпівати.

51Бо цареві свойму ти на подуж підмогу велику являєш, й Давиду помазанцеві й його роду по вік призначаєш.