1 Коринтян 2

1І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже.

2Бо я надумавсь, не знати нїчого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його розпятого.

3І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї.

4І слово моє, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудростї, а в явленню духа і сили,

5щоб віра ваша була не в мудростї людській, а в силї Божій.

6Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князїв віка сього, що зникають,

7а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу,

8котрої нїхто з князїв віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б.

9Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його.

10Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього дослїджує, навіть і глибокостей Божих.

11Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає, тільки Дух Божий.

12Ми ж не духа сьвіта прийняли, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога.

13Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи.

14Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати.

15Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся.

16Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його? Ми ж ум Христів маємо.